Пекельні цифри і слова
У серце б’ють, неначе молот,
Немов прокляття ожива,
Роки ті чорні, голод...голод...
У люті сталінській страшній
Тінь смерті шастала по стінах.
...мільйонів. Боже мій!
Недолічилась Україна.
В історії ж пером швидким
Писались гімни і хорали,
А ці пекучі сторінки
З історії повикидали.
В руках, що виростили хліб,
Не залишили і зернини.
Ні, рід наш в горі не осліп,
Ти все згадаєш, Україно!
Згадай усе ти, щоб воздать
Близьким і дальнім людоморам.
Хоч радість легше пам’ятать,
Та треба пам’ятать і горе.
1933 - й
рік... Найчорніший час між чорними часами в історії України. У світі не
зафіксовано такого голоду, як той, що випав на долю народу найродючішої землі.
Як сталося, що без стихії, без засухи,
без війни в самому центрі цивілізованої Європи - в Україні, яка незадовго перед
цим була житницею континенту, небачений голод забрав у могилу мільйони людей?!
Що це було?!
Ці питання протягом десятиліть тривожили світову громадськість. Зараз ми
знаємо, як це сталося і що це було. Це був більшовицький геноцид! Це була
безкровна, людоморська війна тоталітарної системи проти українського народу.
Їм - неоплаканим і невідспіваним, їм -
похованим у спільних могильниках. Похованим без труни й молитви, позбавленим
могили й шани була підготовлена і проведена заступником з ВР та вчителем історії- Бакош О.
Ю,вчителем української мови та літератури- Балог М. М і бібліотекарем школи -Сабов В. Г. урочиста
лінійка - реквієм пам'яті і скорботи, вшанування пам’яті жертв
Голодомору 1933 – 1933 рр Минуле стукає у наші серця., а класоводами та класними керівниками
виховні години Пам’яті.
Megemlékezés az 1932-1933-as ukrajnai éhínség áldozatairól
Минуле стукає у наші серця
