«Повертайся живим»
Зустріч з воїном АТО
В середу 3 грудня відбулась зустріч близько двох сотень військовослужбовців 128-ї окремої механізованої бригади, яка повернулась із найгарачіших точок зони АТО на ротацію. Вони пройшли пекло війни на Сході, несучи службу народу України у найгарячіших точках Донбасу - Станиця Луганська, Дебальцево, Щастя. Святкова атмосфера заполонила центральну частину міста Мукачева. Море сліз і водночас посмішок – таким був настрій тих, хто побачив солдатів, з якими близьких розлучила війна.
Серед двох сотень військовослужбовців 128-ї окремої механізованої бригади повернувся із найгарачіших точок зони АТО на ротацію і наш колишній учень – випускник Орос Роберт Михайлович .
В п’ятницю, 5 грудня в День Захисникам Вітчизни воїн АТО завітав на зустріч з старшокласниками і до нашої школи, в якій, колись, і сам навчався. Здається, що недавно, сам , малим хлопчиськом, бігав по шкільному подвір’ї , а сьогодні – воїн-герой, яким ми всі гордимося. Він справжній патріот своєї країни, справжній син своєї Батьківщини.
Учні нашої школи стоячи, оплесками, під вигуки «Слава Україні! Героям Слава!», зустріли нашого воїна і разом з гостем заспівали пісню «Ще не вмерла Україна!».
Від імені присутніх виступив директор школи Конц Т.А. Він сказав, що не помирають ті патріоти, в чиїх серцях живе любов до свого народу, Батьківщини і виразив теплі слова підтримки, слова подяки за мужність, відважність, стійкість, за відданість Україні.
Своїми спогадами поділився Роберт Михайлович з школярами про події, які йому довелося пережити, про відвагу та героїзм українських захисників, про палке бажання повернути мир на нашу землю. У своєму виступі воїн АТО розповів, що непросто їм там, на війні, у сирих та холодних окопах, але зігрівають душу дитячі листівки, згадки про своїх рідних, село. Після закінчення відпустки він знову повернеться до своїх товаришів, тому що вміє цінувати дружбу. Він не жаліється на долю, бо відважний, мужній, сильний духом. Однак серце стискається до болю, знаючи, що скоро знову , можливо, в пекло війни… З болем в очах він розповідав дітям, що пережив за п’ять місяців, проведених в зоні АТО. Найманці бояться закарпатських військових зі 128-ї бригади, відчувають страх перед боєм із ними, а також не хочуть вступати в прямий конфлікт із закарпатцями на блокпостах. Про це згадував сьогодні наш боєць. Подякував за той внесок, який кожен робить у зміцнення армії, волонетерам та всім закарпатцям за підтримку, бо відчували вони підтримку звідусіль , адже вона там потрібна як нікому і ніколи. Жити він тепер стане по-іншому, адже війна навчила його цінувати життя і нікому не бажає опинитися в тих гарячих точках, тому буремному Сході , який забрав життя вже не одного закарпатця. .
Всі вшанували пам'ять загиблих воїнів хвилиною мовчання.
Хлопець поділився з присутніми спогадами і своїм прикладом показав, що не тільки словами можна любити свою Батьківщину, але й вчинками доводити це.
Потім вчителі , діти задавали свої запитання і, доречі , вони були зовсім не дитячими. Хоча зустріч була теплою і душевною, але в дитячих очах залишився біль і жах від почутого.
Учасники заходу підіймали дух і настрій своїми щирими словами та віршами .
Учень 11-Б, Орбан Юлій зачитав слова Вадима Вовка. Цей хлопчина зараз на війні захищає нашу країну від рашистів.
Я прийду з війни і гляну в очі
Тому, хто каже, що жити не хоче.
Кому набридла робота, нудне телебачення,
Розповім трішки, що бачив я...
Кому надто зимно вночі, сильна спека днем,
Чекали задовго таксі, змокли під дощем,
Як ми боялись заснути, навіть на мить,
Від пострілів "градів", ще й гроза гримить.
Та ми звикли спати під шум мінометів,
Чергували, щоб інші "дрімнули"... не в наметі...
Ми спали, там, брате, у ямах холодних,
Де гріють лиш мрії і туга за домом.
Бувало, що пили воду з калюж,
Вечеря для десятка - один підсмажений вуж.
В нас не було простуд, а може й були.
Ніхто і ніколи про це не говорив.
Найстрашніше, до чого там звикаєш,
Це, що кожного дня когось втрачаєш..
І не знаєш... може завтра ТИ...
Але ми вже звикли... Змогли... Змогли...
Ми не герої, як ви говорите...
Тут люди дуріють, стають душевно - хворими...
Це все від війни... від великого горя,
Але більшість - сильна. Сильніша крові і болю...
Ми тут, бо ВИ там маєте жити у спокої,
Ми тут, бо так само хочемо миру...
І навіть, коли я лежу в окопі,
Ніколи не думаю про могилу...
Я мрію про дім, про роботу, сім'ю,
Як же хочу скинути з себе броню...
Допоможи, полюби життя,
Там де мир, там - щастя.
Не шукай собі зла.
З словами подяки до воїна звертались вчителі , учні школи. Вони вітали з поверненням, читали до болю зворушливі вірші.
Воїне, лицарю славний,
Ти зброю тримаєш в руках,
Щоб на нашу країну-державу
Злий не позарився враг.
Будь мужній і будь достойний
Ти слави своїх батьків,
Відважний вкраїнський воїне,
Нащадку славних віків.
Коли закінчиться війна
розжарена від бомб земля –
воскресне.
Все знову буде добре, брат,
не буде більше рвати «Град»
над головою.
І тільки хлопці,
що у ряд…
від куль, снарядів і гранат…
ніколи не прийдуть назад…
А ти живи, живи,
герой і брат,
великий воїн і солдат –
за всіх, хто не прийшов назад
з війни, з безодні.
Живи, живи –
на цій землі – святій і рідній Україні…
Зворушили присутніх слова заступника директора з ВР Горват О.І. Вона від імені всіх педагогічних працівників подякувала воїну за те, що сміливо боронить кордони держави, героїчно захищає наші будні. До речі, ми всі гордимося тим, що в нашій школі гартувався справжній патріот України, адже Роберт Михайлович- колишній учень - випускник нашої Дерценської ЗОШ
Доброта й милосердя поєднали серця присутніх на зустрічі . Кожному хотілося підійти та обійняти, притиснути до себе Героя. Адже такі як він сьогодні пишуть історію нашої країни, виборюють її незалежність, а нам гарантують мир і спокій.
В кінці зібрання вчителі та школярі побажали воїну здоров’я, удачі, щастя та мирного неба над його головою. Під пісню Світлани Тарабарової «Повертайся живим». подарували захиснику квіти.
На згадку про зустріч зроблено декілька світлин.
Такий захід допоміг дітям на прикладі своїх краян побачити, що «патріот» – це не просто слово, а також навчить їх шанобливому ставленню до Батьківщини, відчути гордість за наших захисників Вітчизни!
| 
